Description
The consequence of the Sofia´s injury is a hematoma (blood suffusion) and she is diagnosed with cerebral palsy. The parents did what they could to support Sofia´s development with help with physiotherapists and development specialists.
In February 2022, however, the rehabilitation center located right next to Bucha, a city that few people knew before and now the whole world knows it, went under attack. Under the fire, the father of the family miraculously managed to save the girl and the mother and drove them home to Kiev. Neither Bucha or the rehabilitation center exist today… The rehabilitation course Sofia experienced in Adeli made the mother and child believe, Sofia can walk alone! She gained balance as the result of the intensive therapy, now it is important to keep the progress! Currently, mother Olesya and Sofia move to Germany. They are however eager to come back to ADELI in the moment the financial situation allows it! Please, help.
Мене звати Софія і я з Києва, столиці України.
Я народилася під час миру, у 2016 році. На жаль, трапляються випадковості, а зі мною трапилася найнеймовірніша випадковість… Новонароджені переживають свої перші миті дихаючи, відкриваючи очі, маленьки рученята роблять перші рухи у новому просторі. Однак відразу після народження я пережила великий шок. Я випала з рук лікаря прямо на підлогу, головою вниз… Після падіння 2 тижні я не могла дихати самостійно. Зі мною завжди був тато, він був також з моєю мамою, яка, на жаль, після пологів опинилася в реанімації. Ми разом боролися за життя і перемогли!
Результат мого падіння – гематома в голові. Також у мене дитячий церебральний параліч внаслідок пошкодження мозку. Хоча я, незважаючи ні на що, розвивалася дуже добре, але в рік у мене стався судомний напад із зупинкою дихання. Моїй мамі довелося реанімувати мене до приїзду швидкої допомоги. Але нам вдалося і це. Я вижила і, здавалося, вже нічого не стане на заваді звичайному дитячому життю. Ми почали багато працювати над моїм майбутнім через реабілітацію.
У лютому 2022 року я була в реабілітаційному центрі в чудовому лісовому середовищі. Проте – центр знаходився зовсім поруч з Бучею, містом, яке раніше мало хто знав, а тепер знає весь світ. Буча була першим обстріляним містом в Україні. Війна почалася з Бучі… Батько дивом під вогнем вивіз нас додому в Київ. Ні Бучі, ні мого реабілітаційного центру вже неіснує… Але існує надія.
Сподіваюсь на мир і на те, що я зможу зробити свої перші самостійні кроки зі своїм діагнозом. Мені 6 років, і я не дозволю забрати у себе надію бігати та сміятися з іншими дітьми.
