Popis
Lekári, za podmienok stáleho ostreľovania nemocnice urobili všetko, aby malej Poline život zachránili. Podarilo sa. A ako náhle bolo možné – evakuovali mamu s dieťaťom do Kramatorska, mesta nablízku. Zdalo sa, že boli v bezpečí. Malinká Polinka sa naučila dýchať samostatne. V deň, keď ju odpojili od prístroja na umelé dýchanie – bol ostreľovaný aj Kramatorsk…
Rodina vrátila do Slavianska. Polina začala rehabilitovať a to jej prinášalo veľké úspechy. Teraz má 8 rokov a vie aj trochu prejsť s podporou. Je šikovné pozitívne dievča, má rada šport. V roku 2021 sa narodil jej malý braček. A v roku 2022, keď mal brat 5 mesiacov, začala vojna druhy krát…
Dlho rodina zostávala doma. Báli sa sirén, studených pivníc, nocí bez chvíľky spánku… Až raz vedľa ich domu spadla bomba. Dom sa celý otriasol, akoby sa mal rozpadnúť. A vtedy matka pochopila: keď neodíde teraz, jednoducho sa zblázni…
34 hodín trvala cesta ku hraniciam Slovenska. Tam strávili ďalších 30 hodín, kým sa nenašlo pre rodinku ubytovanie. „Veľká poklona všetkým dobrosrdečným ľudom, kto pomáha ukrajinským rodinám na úteku. Vďaka vám sme v bezpečí!“ – hovorí matka Svetlana.
Polinka potrebuje pokračovať v rehabilitáciách, ktoré jej dávajú možnosť dôstojne sa priblížiť ku dôstojnej budúcnosti. Rehabilitáciou sa dieťaťu s detskou mozgovou obrnou pomáha zlepšiť možnosti svojho tela. Žiaľ, rehabilitácie nie sú pre nich finančne dostupné. Preto sa obraciame na všetkých ochotných pomôcť. Budeme vám veľmi vďační!
„Zázraky sa stavajú“ – verí malá hrdinka.
Слов’янськ… Сьогодні назву цього українського міста чули багато людей у всьому світі. У 2014 році, коли почалася війна в Донецькій області України, Слов’янськ був втягнутий одним з перших. Світлана була вагітна. Під повторюваними обстрілами, у страху за свою ненароджену дитину, вона залишалася вдома, не мала куди втекти… Одного разу, опинившись на вулиці, злякалася пострілів і почалися пологи. Донечка народилася без ознак життя, обвита пуповиною… Її маленьке сердечко ледве билося.
В умовах постійних обстрілів лікарі робили все, щоб врятувати життя дитини та зробили це. І якомога скоріше евакуювали до поки що тихого Краматорська. Здавалося, вони в безпеці. Малинка Полінка навчилася дихати самостійно. І в той самий день, коли її відключили від апарату штучної вентиляції легень, почали обстрілювати і Краматорськ… Далі була лікарня в Донецьку… Всюди було небезпечно, але поступово напруга спала і родина повернулася до рідного Слов’янська.
Поліна почала реабілітацію, і це принесло їй великі успіхи: поступово навчилася повзати, стояти на колінах, вставати. Зараз їй 8 років і вона може трохи ходити з опорою. Це розумна, позитивна дівчина, любить спорт. У 2021 році народився її молодший брат. А в 2022-му, коли малечі було 5 місяців, війна почалася вдруге…
Сім’я довго залишалася вдома. Боялися сирен, холодних підвалів, чорних ночей без сну… Але зберігали надію, що це не надовго і це не так небезпечно. Аж одного разу біля їхнього будинку розірвалася бомба. Вся хата здригнулася так, що, здавалося, розвалиться. І тоді мати зрозуміла: якщо зараз не піде, то просто збожеволіє…
Дорога до кордону зі Словаччиною тривала більш ніж 30 годин. Ще 30 вони провели на кордоні, поки для них знайшли житло. «Низький уклін усім добрим людям, які допомагають рятуватися українським родинам. Завдяки вам ми в безпеці!» – каже мама Світлана.
Полінка потребує продовження реабілітації, яка дає їй можливість наблизитися до гідного майбутнього, допомагає вдосконалювати можливості свого організму. На жаль, реабілітація для них фінансово недоступна. Тому ми звертаємося до всіх бажаючих допомогти. Будемо дуже вдячні!
«Дива трапляються» – вважає маленька героїня.
